Петя Дубарова. Моiй гiтарi

Петя Дубарова
МОЇЙ ГІТАРІ


По струнах пісня пробіга жива,
мелодія з-під пальців лине-лине,
і, мов живець, що ритми відбива,
ось лікті вже торка. Вона — неспинна,

природна, плине лагідно плющем,
пойнятим невгамовною метою
зеленим вгору вдертися дощем,
усе навкруг заповнити красою.

В цей ґрунт — шість струн і пальчики мої —
посію пісню щирою душею.
Достигне — людям я віддам її,
гітарі й людям — тішились щоб нею.

(переклад з болгарської — Любов Цай)


На фото: Петя Дубарова з однокласниками у Морському парку. Бургас, 1977 р.
Фото Маріети Брадинової


***

Оригинал:

Петя Дубарова
На моята китара

През струните пробягва песента,
от пръстите ми тя се разклонява,
Промъква се към пулса ми — туптя.
Докосва ме по лактите — такава

естествена, добра като бръшлян,
листа и клони дърпащ по стените,
напиращ, полудив, необуздан,
със своя красота наситен.

И в тази почва — пръсти, струни шест —
аз искам своя песен да посея.
Узрее ли — на хора ще я дам,
на хора и китари — да я пеят.