Т кати
Від свого життя в пітьму,
Я не розумію як далі чекати,
Я просто безсилий... Тому...
Я наче потрапив за ґрати кохання
Тепер я твій в'язень, мила,
І маю до суду одне прохання,
Залиште мені мої крила...
Я їх не розправлю в холодних стінах,
У вирій на них не злечу,
Однак вони як надія за спиною,
Вкривають мене від дощу...
Я хочу кричати, кричати, кричати!
Але право є лиш на шепіт.
Боже, ну годі вже з мене знущатись!
Я вже на колінах, мій страх і трепіт
Твої! Я вірую нині в Тебе!
То дай мені трохи волі...
Невже ці обламані крила треба
Віддати злодійці-долі?
Невже я більше не зможу літати?
Я просто питаю... Вирішуєш Ти...
Якщо забереш їх... Благаю сказати,
Куди хоч мені повзти...
Свидетельство о публикации №116100210263