А час летить, мов полохливий птах,
Змінились ми, вже й сивина на скронях.
Та навіть у найтрепетніших снах
Моя рука завжди в твоїй долоні.
Роки летять й нема їм вороття.
Вже виріс син, обласканий любов’ю.
Щоб мрія стала справою життя
Ти йдеш вперед, і я завжди з тобою.
Що нам до того, що летять роки,
Були в них і турботи, і тривоги...
Дивися в даль, не відпускай руки,
Завжди нас ждуть незвідані дороги.
15.09.16
До 25-рiччя нашого весiлля
© Copyright: Людмила Сподин, 2016
Свидетельство о публикации №116100107522
Свидетельство о публикации №116100107522
Рецензии