Безтурботнiсть провидця

Не привертай увагу незнайомців.
Страхіття є.
Воно чатує нас.
Дивись туди - між вбивствами на зйомці
останній біс крокує в перший клас.
А ти - актор...
І висівками миті
годуєш світ.
Жорстокіі часи,
де глядачі, у душу заповиті,
вже не чекають щастя від краси.
Один лиш страх!..
Розчавлена примара
затисне груди холоду кільцем...
То біс дає свого аксесуара,
щоб поновити шкіру і лице.
І ті акторки прагнуть вже не Бога,
який складав цеглини в сивині...
Навіщо Він?!
Свобода - то облога
пустих ночей і викривлених днів...
А ти - не з них!
Ти смерті не лякався
ще за часів лютневої імли.
Дитина...
Плакав, біг, і не здавався...
І про бабусю Вишнього молив.
А зараз що?
Сюжети про сюжети?!..
То граєш ніч, то сонце, то біду...
Комі потрібні люди і поети,
що всім клялись:
- Кохання? - Я знайду!
Не хочеш так?
Невпинний?
Не здаєшся?
Даруєш ім невиблагані дні?..
Тоді - іди.
Там точно посмієшся...
Одне прохання - не пиши мені...