…у кольорі змін собі сам дивуєшся –
безсилою птахою серце у грудях
без неї, що згадує, грається думкою
у небо до Мрії жадаєш злетіть…
забути не зміг, до пам’яті тулишся
і мариш у згадках, зізнання знов будять,
в бездонному сні, немов поцілунку
втопаєш із нею, все так, як хотів!..
невинно і щиро в коханні існуючім
кружляє у поглядах ваших майбуть…
реальність свідома за всякі комп’ютери,
життя раз дається, назавжди – Любіть!..
кохайте, любiть!..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116100101182
Свидетельство о публикации №116100101182
Рецензии
