Ні, тебе не залишу я, знай!
Хоч проси мене, хоч жени.
Сам казав : будь моєю, кохай!
Пам"ятаєш, тієї весни? –
Ти приніс мені квітів букет,
Оберемки носив – щодня!
І складало нам сонце сонет,
А ми ночі спивали до дна!
А долоні твої, наче струм –
Я згорала під ними – повір!
Тільки радість! Не брав нас сум,
І лягав новий вірш на папір...
Та в житті в нас з"явилась війна.
Ти був там – інакше не міг...
Голосила гірка самота,
Повернувся. Мій Боже! – Без ніг!..
Не залишу тебе! То ж мені
Обіцяй, як тоді, колись,
Разом : в щасті і разом в біді.
Я з тобою щаслива, дивись!
Я не залишу тебе...
© Copyright: Валентина Козачук, 2016
Свидетельство о публикации №116093005062
Свидетельство о публикации №116093005062
Рецензии
Спасибо за пронзительный жизненный рассказ. С Уважением,
Евгений Прохоров 6 15.02.2020 17:58 • Заявить о нарушении
Евгений Прохоров 6 15.02.2020 17:58 • Заявить о нарушении
Спасибо за отклик неравнодушный!
Вам тепла, мира и добра!
Валентина Козачук 18.02.2020 14:25 Заявить о нарушении
Вам тепла, мира и добра!
Валентина Козачук 18.02.2020 14:25 Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.