Лiсова тиша Валентина Козачук

Оригинал :http://www.stihi.ru/2016/09/26/10971

Я знов прийшла у говірливий ліс,
я знаю його дивну мову.
Співали птахи,вилетівши з гнізд,
в ту тиху пору вечорову.

Ялинка кинула мені: -Привіт!
Чому так пізно вийшла прогулятись?
Я доторкнулась до вербових віт-
Верба мене обійняла ,як мати.

А у жуків чомусь переполох,
Трава їх заспокійливо колише.
Грибів сімейка посідала в мох:
Вслухаються до лісової тиші...

Ось так стояли :Я і добрий ліс
І тихо,лиш очима говорили.
Впрягався місяць вже в чумацький віз
І зіроньки в танку юрмились

І думка осінила мене вмить,
Прислухавшись до цеї тиші
Що це не ліс так гомонить
Це Бог тихенько вірші пише!


Перевод с украинского Нины Уральской:

Я снова пришла в разговорчивый лес,
Я знаю его дивны речи,
И птица запела, взлетев до небес,
Покинув гнездо в тихий вечер.

Кивая мне, ёлка сказала:-Привет!
Всё ходишь ночами упрямо?
А я загляделась на вербную ветвь:
Она обняла, словно мама.

У здешних жуков нынче переполох,
Покоит трава их, колышет.
Грибное семейство уселось на мох,
Внимая полуночной тиши.

Вот так и стояли: Лес добрый и Я,
Лишь взглядами мы говорили.
И плыл Млечной тропкою месяц-ладья,
А звёзды вослед им пылили.

И мысль осенила меня в тот же миг,
Наверно ниспослана Свыше,
Что это не лес говорливый шумит -
То Бог стих тихонечко пишет.