Росла лобода

Росла лобода на городі,
Посіяна рядом морквина зійшла,
Споживають її у народі.
Користі має надзвичайно вона

Та лихо спіткало морквину,
Лобода вище неї зросла.
Сонця закрила проміння
Ось-ось, і здається погасло життя

Ранку одного приходить господар
Дбайливо оглянув він все навкруги,
Як сходить посіяне ним тут насіння
Чи його не глушать бур’яни

Лобода не помітивши цього
Гордо сказала сусідці своїй:
«Я краща за тебе у сотні разів.
Ось яка гарна, а плід де є твій»

Не змогла відповісти морквина
Бо дихати їй не дає лобода,
Зле на городі зростало насіння,
Що загрозою є для усього добра

Та раптом засяло сонце,
Зникла гордість холодного зла
І морквина вдихнувши повітря
Запитала:»де поділась ота лобода?»

На щастя твоє тут приходив господар
Руками своїми полов він грядки,
Щоб плодами на осінь рясними
Зібрали на радість усі врожаї

Сійте в світі насіння ви Правди
Бо зло все понищить Господня рука,
І рятунку тоді не знайдете,
Бог скаже:»відійди я не знаю тебе»