...та якось я зайду в твій простір,
Може вночі, а може вдень
За стіл підсяду, чи на постіль,
Долоні витягну з кишень.
Можливо, розпатлаю крила,
Зніму корону з голови
Скажу, кого весь час любила,
Кому плела вінець з трави.
Я, може, доторкнусь навмисно,
До твого сильного плеча
Зірву червоне вмить намисто,
Як збуджене, дурне дівча.
Можливо, закричу щосили:
«Що дивного? Цілуй скоріш!»
Я сподіваюсь знайти сили,
Стати смілішою хутчіш.
А, може, одпручалась смутком?
Щитом вбачала ж далечінь
Я йшла до тебе...та нехутко!
Між дум, вагання та видінь.
Можливо, ти побачиш душу,
В моєму погляді, в словах
Твій спокій знову я порушу,
Якщо приборкаю свій страх...
Tanya Pashkova
та якось
© Copyright: Таня Пашкова Фастовец, 2016
Свидетельство о публикации №116092609187
Свидетельство о публикации №116092609187
Рецензии