йдеш втуплюючись в землю, сльози на очах
ти так і не навчився розбиратись в простих речах
твій внутрішній світ живе від меж до меж
як і ти живеш. або не живеш. та все ж...
маленькі речі впливають на внутрішню погоду
я знала, що так буде. я знала.. дивилась як у воду
ось прийшов злий грудень. ще не випав сніг
ти не зробив все те, що б зробити міг.
з нового нічого. з старого: обрізала волосся
минулим, здається, не переймаюсь зовсім
теперішнє, по правді кажучи, трішки болить
і час, як проклятий, невідомо куди спішить
а люди загалом, нема як "він" і "вона"
а люди всі злі. між ними давно війна
давним вже давно ногами черпають дно
сидять в себе вдома і п'ють дешеве вино
виходять на вулицю, гуляють, ніби живуть
насправді все просто.. по течії пливуть
насправді... все важко. є вперте бажання піти
від себе. від всіх. та хто залишиться..
якщо не ти?
М.Л.
ти так не навчився розбиратись в простих речах..
© Copyright: Марта Лейцюсь, 2016
Свидетельство о публикации №116092600790
Свидетельство о публикации №116092600790
Рецензии