Петя Дубарова. Море

Петя Дубарова
МОРЕ


Любов’ю ніжне море — диво світу —
навкіл обдарувало узбережжя,
і водоростям сипонуло квіту
від синьої всещедрості безмежжя.

У повиві чуттів воно створило
для мушлі перламутрового чуда,
в своїх бездонних обширах позмило
сліди гіркої туги і облуди.
 
Усяку встигло породити рибу,
таку різноманітну і прекрасну,
посіяти долонями у глибу
в безмежжі воднім радість незагасну.

Я на піску стою така щаслива,
від захвату зніміла і бентежна,
і серце тьохка радісно й щемливо,
бо добра я, мов море безбережне.

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригинал:

Петя Дубарова
МОРЕТО

Морето с морска обич е раздало
на много песъчинки кротка нежност,
на много водорасли цвят е дало
от синьото на своята безбрежност.

И в пристъп на любов е сътворило
седефа във разтворената мида,
във своите подводия измило
следи и от тъга и от обида.

О, как ли е успяло да направи
то всяка риба с нещо по-различна
и с дланите си синкаволилави
да сее радост в свойта безграничност.

И аз стоя изопната и няма,
на пясъка, самичка под небето,
и чувствам се и горда, и голяма,
и силна, и добра като морето.