Чего-то Захотелось... укр
На вірш Богдана Чепурка:
Схамились класики, що вчились в грецьких школах.
Порозсихались крила в колісниць.
Нема вже тих, що йшли зі мною поруч –
Пішов я сам до Бога навпростець.
Якісь сумні і майже нетутешні
Цвіли черешні на краю доріг.
Вчепивсь за хмару безголовий вершник,
І я йому нічим не допоміг.
Хотілося до смерті щось змінити.
Стиснувся час в молитвенну любов.
Процокотіли спарені копита
В зелений шум закоханих дібров.
Природа прокидалася під вечір.
Рясніли зорі вишнями в душі…
І плакав я сльозами Божих речень –
Порізаний на рими і вірші.
Щось хочу…
Порозсихались класики,
що вчились в грецьких школах.
А спарені закохані
співають про любов.
Мене моя природа б»є на сполох,
А я віршами плачу знов і знов, --
Якісь сумні і майже нетутешні,
Рясніли віршами на крилах колісниць;
Несли і цокали мої копита грішні,
А «вершник безголовий» падав ниць.
Хотілося досмерті щось змінити, --
Хоча б за хмару учепитись знов,
Піти до Бога, грошей попросити
І не писати про молитвенну любов.
Біла Троянда
03.02....
Свидетельство о публикации №116092400514