Назидание

С дураком, друзья, вы не спорьте,
Не давайте волю рукам.
Дурака учить  -  только портить,
Перекройте путь дуракам.

Силой слов людей можно ранить,
Унижая граждан в правах,
И народ легко оболванить,
Искажая факты, слова.

Дураков повсюду хватает,
Не хватает классных дорог,
Без ругнИ дурак пропадает,
Не пускай его на порог.

С дураком ведь спор бесполезен,
Всё равно что водку пить в зной...
В морду плюнешь  -  драться полезет,
Обходи его стороной.

Дурачок на чёртика схожий,
Не способен он горевать...
Переплюнуть умных не может,
А сумеет всех оплевать.

И в потоке грубого фарса
Ложь потерпит явственный крах,
Хоть слова, как спутники Марса,
Навевают ужас и страх.

С дураком, друзья, вы не спорьте...
Время пишет нам эпилог...
Дураков учить  -  значит портить,
Не пускайте их на порог.

Покажите тихо, беззвучно,
Средний палец левой руки...
Хорошо живётся, не скучно,
Потому что есть дураки.

5.03.2014 г.


Рецензии
Шановний друже-поете! Тільки-но майже три години перекидав на файл "Поезія В. Маценка" твої авторські пісні. Крім того, додавав ті, що раніше пропустив або ж ти добавив до інших рубрик. Я насправді вражений твоїм талантом, який за тематикою не має обмежень. Ми ж, філософи й науковці, повинні давати визначення-обмеження (о-предел-ения), тому ставимо межу творчості. Так що вибачай, друже. Хоча Платон не давав місця поетам у своїй ідеальній державі, а лише філософам. Поет - продукт і дитя натхнення, а воно не завжди приходить вчасно, та й тільки до обраних. Тому я й написав у своїх книгах надпис, що ти справжній поет, філософ і мудрець. Але допомогло тобі стати таким все ж таки навчання на філософському факультеті.
Щодо цього вірша, то він, як і інші, влучний і правильний. Інша справа, як знайти людину, яка б вважала себе дурнем. Тому й тяжко жити людству. Здається Руссо писав, що немає на світі такого дурня, який би не викликав до себе захоплення з боку інших - ще більших - дурнів. Якщо я захоплююсь тобою, то, точно, що ще більший від тебе. Ти не ображайся, адже з боку дурнів - це ми дурні. До того ж самокритика - ознака неприналежності до цієї категорії.
Мені сподобалась ця поезія ще й тому, що сучасне студентство у переважній більшості "не доганяє" глибоких смислів філософських і поетичних текстів, але судить нахабно, без бажання стати на точку зору видатних мислителів. Про це писав ще Монтень, кажучи, що у суперечках та дискусіях учасники не беруть до уваги думки один одного, тому публіка, чуючи одні заперечення, не піднімається до розуміння. А завдання освіти - сприяти саме "умінню розуміти". Зараз у місті близько двадцяти докторів філософських наук, але лише декільки (три) з базовою освітою (з них два - науковий комунізм). Від цього також сумно, бо втрачається субстанціональний(загнув!!!) вимір текстів. Але амбіцій - непомірна кількість. Всіх благ. Віталій.

Виталий Жадько   29.09.2016 13:35     Заявить о нарушении
Спасибо, Виталий, что смотришиь, читаешь мои, так сказать, творы. Морочу тебе голову. Отвлекаю от дел конкретных, связанных с твоей работой. В своих стихах стараюсь, чтобы мысль была ясной, конкретной и соответствовала логике. Размер, ритм, рифма и.т.д. Лучше всего, наверное удались стихи про собачек, такие как - "Хвост собачий", или - "Собачья жизнь". Запланированную норму я выполнил, опубликовав более 200 стихотворений. Все написаны в последние 4 года. Ранние не публикую. Стихов ещё много, добавлять буду теперь реже. Про политику и, конкретно, про нынешнюю власть писать сюда воздерживаюсь, с нецензурными текстами тоже писать не буду, хотя некоторые стихи - удачные. Прочти, если будет время стих - "Царство пирамид". мне он, почему-то, дорог. Люблю и ценю анекдоты. Попытался написать рассказик в стихах. Не совсем доволен результатом. Я знаю, ты любил анекдоты. Помню, как мы еле сдерживали смех и эмоции на какой-то "важной" политической лекции декана Дышлевого. Напишу тебе парочку, понравившихся мне:

Высоко в небе летит орёл. Из жопы орла вылез глист и спрашивает: "Шеф, на какой высоте летим?.." - " 10 тысяч метров - отвечает орёл". Глист уполз, а через три минуты снова вылез и говорит: "Шеф, ты смотри не обосрись, а то экипаж волнуется..."

Вертухаи под матрасом у закоренелого зэка дяди Васи нашли помятую и потёртую страничку, вырванную из школьного учебника. " Да это ж Ломоносов !" ... Воскликнул один из них, "Ну и что!?" невозмутимо ответил дядя Вася - "Десять лет дрочу и ничего... Мне - нравится".

Маценко Виталий   29.09.2016 21:28   Заявить о нарушении