Пам ять про хату

Не пам’ятаю ні подій, ні дат,
Ніяких інших дивовижних хат,
Та пам’ятаю ту стару хатину,
Що огороджена вербовим тином.

Стояла хата,а весняний сад
Дзвенів від солов’їних серенад
У  хати дах, як капелюх крислатий,
На сонці золотий  (такий багатий!)

Всміхались очі хати - не інак!
В узорах вій -віконниць добрий знак.
Здавалось хата ця до себе кличе
Такий був вираз на її обличчі...

Мастила мама глиною долівку
( Була матуся молода,як дівка!)
Розносила по хаті свіже зілля -
Пахуче!І приходила неділля!

Матуся вишивала рушники
Лилася пісня з вуст, а з-під руки
Вмить оживали квіти, звірі, птиці
Ставало так казково  у світлиці!

Смаглява мама і рум’яна   при печі
В руках у неї диво-рогачі
І в хаті розливався запах смачний
Пекла нам хліб. Молилась Богу вдячно...

Не пам’ятаю ні подій,ні дат...
Ніяких інших дивовижних хат,
та в пам’ять врізалась ота святиня:
у капелюсі сонячнім хатина.


 Перевод Шуваловой Татьяны Григорьевны:


Не помню ни событий я, ни дат,
И никаких иных не помню хат,
А вспоминаю старенькую хату,
Что тыном, огорожена,горбатым.

В сорочке беленькой стояла свежей,
И спину ей ласкали мальвы нежно.
А вместо крыши, - в пышной шляпе той:
Как золото блестящей, дорогой!

Лучились утром очи хаты,
В ресниц узорах - окон свет мерцал,
Казалась мне она крылатой,
По выражению её лица.

Там глиной пол умащивала мама
(Была она тогда так молода!)
От трав шел в хате свежий дух, как в храме, 
Душистое! Шло воскресение тогда.

И вышивала мама нам бельё. 
И песни с уст её лились ручьём,
Чего то - в печку ставила ухватом.
Борщами смачными та пахла хата.

Горячим, свежим хлебом, и отцом,
Что поздно возвращался в дом, с работы,
Нам сказку на ночь с добрым сказывал концом,
Мы ж - на руки так лезли, беззаботно.

Не помню ни событий я, ни дат,
И никаких иных не помню хат,
Но в память врезалась одна: святыня –
Родная, в шляпе солнечной, хатына.