Александр Блок - Незнакомка - на русск-укр

«НЕЗНАКОМКА»
Александр Александрович Блок (1880-1921 г.)
http://www.askbooka.ru/stihi/aleksandr-blok/neznakomka.html


 Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов


==========================   Александр Блок
==========================   НЕЗНАКОМКА

==========================   По вечерам над ресторанами
==========================   Горячий воздух дик и глух,
==========================   И правит окриками пьяными
==========================   Весенний и тлетворный дух.

==========================   Вдали над пылью переулочной,
==========================   Над скукой загородных дач,
==========================   Чуть золотится крендель булочной,
==========================   И раздаётся детский плач.

==========================   И каждый вечер, за шлагбаумами,
==========================   Заламывая котелки,
==========================   Среди канав гуляют с дамами
==========================   Испытанные остряки.

==========================   Над озером скрипят уключины
==========================   И раздаётся женский визг,
==========================   А в небе, ко всему приученный
==========================   Бессмысленно кривится диск.

==========================   И каждый вечер друг единственный
==========================   В моём стакане отражён
==========================   И влагой терпкой и таинственной
==========================   Как я, смирён и оглушён.

==========================   А рядом у соседних столиков
==========================   Лакеи сонные торчат,
==========================   И пьяницы с глазами кроликов
==========================   "In vino veritas!" кричат.

==========================   И каждый вечер, в час назначенный
==========================   (Иль это только снится мне?),
==========================   Девичий стан, шелками схваченный,
==========================   В туманном движется окне.

==========================   И медленно, пройдя меж пьяными,
==========================   Всегда без спутников, одна
==========================   Дыша духами и туманами,
==========================   Она садится у окна.

==========================   И веют древними поверьями
==========================   Её упругие шелка,
==========================   И шляпа с траурными перьями,
==========================   И в кольцах узкая рука.

==========================   И странной близостью закованный,
==========================   Смотрю за тёмную вуаль,
==========================   И вижу берег очарованный
==========================   И очарованную даль.

==========================   Глухие тайны мне поручены,
==========================   Мне чьё-то солнце вручено,
==========================   И все души моей излучины
==========================   Пронзило терпкое вино.

==========================   И перья страуса склонённые
==========================   В моём качаются мозгу,
==========================   И очи синие бездонные
==========================   Цветут на дальнем берегу.

==========================   В моей душе лежит сокровище,
==========================   И ключ поручен только мне!
==========================   Ты право, пьяное чудовище!
==========================   Я знаю: истина в вине.
==========================   http://www.askbooka.ru/stihi/aleksandr-blok


-----------------------------
НЕЗНАЙОМКА
------------------------------------------
(перевод на украинский язык: Николай Сысойлов)

***

Під вечір гул над ресторанами
Бентежить музикою слух,
І править окриками п’яними
Весінній і сп’янілий дух.

То тут, то там вечірні відблиски
Женуть нудьгу з притихлих дач,
Ледь золотиться крендель вивіски,
Лунає десь дитячий плач.

І кожен вечір, за шлагбаумами,
Мнучи' циліндри-котелки,
Межи' канав гуляють з дамами
Дотепні словом гостряки.

Над краєвидами співучими
Лунає скрізь жіночий виск,
А в небі, ніби пес приручений,
Висить, скривившись, жовтий диск.

І кожен вечір друг єдиний мій –
Зі склянки тьмя'ним відбиттям –
На мене зрить очима димними,
Як я, розчавлений життям.

А поруч, близь сусідніх столиків,
Лакеї ввічливі стирчать,
Вуста п’яни'ць з очами кроликів 
"In vino veritas!" * кричать.

І кожен вечір, в час призначений
(Чи це примарилось мені?),
Дівочий стан, шовками схвачений,
Пливе в туманному вікні.

Пройшовши тихо по'між п’яними,
Завжди' задумлива, одна,
Духами дишучи й туманами,
Вона сідає близь вікна.

І віють древніми повір’ями
Її атла'си і шовки,
І шляпа з траурними пір’ями,
І кі'льця ніжної руки. 

Хмільною близькістю закований,
Дивлюсь крізь маревну вуаль,
І бачу берег зачарований
І зачаровану печаль.

Глухою тайною окутаний,
Я скутий чарами, мов сном.
Душі' і серця всі закрутини
Терпки'м пронизані вином.

І пір’я страуса над локоном –
Як подих ка'зки від Дега,
Де очі сині, з поволокою,
Цвітуть на дальніх берегах.

В моїй душі скарбів видовище,
І ключ, доручений мені.
Ти, право, сп’янене чудовище!
Я знаю: істина в вині.


                * "In vino veritas!" (Ін віно верітас) – в вине истина; истина в вине

***
Николай Сысойлов,
23.09.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета

============

С ударениями
-----------------------------
НЕЗНАЙО'МКА
------------------------------------------
(перевод на украинский язык: Николай Сысойлов)

***

Під ве'чір гул над рестора'нами
Бенте'жить му'зикою слух,
І пра'вить о'криками п’я'ними
Весі'нній і сп’яні'лий дух.

То тут, то там вечі'рні ві'дблиски
Жену'ть нудьгу' з прити'хлих дач,
Ледь золоти'ться кре'ндель ви'віски,
Луна'є десь дитя'чий плач.

І ко'жен ве'чір, за шлагба'умами,
Мнучи' цилі'ндри-котелки',
Межи' кана'в гуля'ють з да'мами
Доте'пні сло'вом гостряки'.

Над краєви'дами співу'чими
Луна'є скрізь жіно'чий виск,
А в не'бі, ні'би пес приру'чений,
Виси'ть, скриви'вшись, жо'втий диск.

І ко'жен ве'чір друг єди'ний мій –
Зі скля'нки тьмя'ним відбиття'м –
На ме'не зрить очи'ма ди'мними,
Як я, розча'влений життя'м.

А по'руч, близь сусі'дніх сто'ликів,
Лаке'ї вві'чливі стирча'ть,
Вуста' п’яни'ць з оча'ми кро'ликів 
"In vi'no ve'ritas!" * крича'ть.

І ко'жен ве'чір, в час призна'чений
(Чи це прима'рилось мені'?),
Діво'чий стан, шовка'ми схва'чений,
Пливе' в тума'нному вікні'.

Пройшо'вши ти'хо по'між п’я'ними,
Завжди' заду'млива, одна',
Духа'ми ди'шучи й тума'нами,
Вона' сіда'є близь вікна'.

І ві'ють дре'вніми пові'р’ями
Її' атла'си і шовки',
І шля'па з тра'урними пі'р’ями,
І кі'льця ні'жної руки'. 

Хмільно'ю бли'зькістю зако'ваний,
Дивлю'сь крізь ма'ревну вуа'ль,
І ба'чу бе'рег зачаро'ваний
І зачаро'вану печа'ль.

Глухо'ю та'йною оку'таний,
Я ску'тий ча'рами, мов сном.
Душі' і се'рця всі закру'тини
Терпки'м прони'зані вино'м.

І пі'р’я стра'уса над ло'коном –
Як по'дих ка'зки від Дега',
Де о'чі си'ні, з поволо'кою,
Цвіту'ть на да'льніх берега'х.

В мої'й душі' скарбі'в видо'вище,
І ключ, дору'чений мені'.
Ти, пра'во, сп’я'нене чудо'вище!
Я зна'ю: і'стина в вині'.


                * "In vi'no ve'ritas!" (Ін ві'но ве'рітас) – в вине истина; истина в вине

***
Николай Сысойлов,
23.09.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета