Петя Дубарова. Мое радiння i на смак солоне

Петя Дубарова
МОЄ РАДІННЯ І НА СМАК СОЛОНЕ

Розквась вулична, мов шоколад м’який,
теплом його небесним розтопило,
цукровим став Бургас хороший мій,
сиропом синім море зашуміло.

Жовтіє місяць над небесним тлом,
льодяником мені в віконце блима,
марти;н із шоколадовим крилом
над комином стріпнув крильми своїми.

Чи правда, все солодке навсібіч?
Моє ж радіння і на смак солоне.
— Не може ця хороша тепла ніч
мені здарити літечко червоне.

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригинал:

Петя Дубарова
Радостта ми е солена

Кални улиците като шоколад,
стопен от мекотата на небето,
превръщат в захарен добрия град,
във син сироп превръща се морето.

Луната, като захарно петле,
жълтее над прозореца ми блеснал,
и гларус с шоколадени криле
комина ми със плясък крилен стресна.

Защо ли всичко сладко е край мен,
а само радостта ми е солена?
– Не може тази мила, светла нощ
да ме дари със лятото червено.

23 ноември 1975 г.