Вечiрнэ щастя

Вечірнє щастя

Про щастя мрієм, та помічаєм,
воно ж повсюди. Навкруги воно.
Все щастя – сад осінній за сараєм,
повітря чисте, що тече в вікно.

В бездонній висі, аж під небокраєм,
одна хмарина, мовби птаха, в‘ється.
Ми мало бачим і ще менше знаєм,
а щастя лише знаючим дається.

Вікно відкрите, тихо у саду,
на підвіконня з писком пташка сіла.
Я від книжок свій погляд відведу –
вже вечоріє, небо спорожніло.

Малюю словом на життєвім полотні
і бачу, чую – щастя все в мені.

23.09.2016

* За мотивами (чи спроба перекладу) твору Ивана Бунина „Вечер“.

Иван Бунин
ВЕЧЕР
О счастье мы всегда лишь вспоминаем.
А счастье всюду. Может быть, оно —
Вот этот сад осенний за сараем
И чистый воздух, льющийся в окно.

В бездонном небе легким белым краем
Встает, сияет облако. Давно
Слежу за ним… Мы мало видим, знаем,
А счастье только знающим дано.

Окно открыто. Пискнула и села
На подоконник птичка. И от книг
Усталый взгляд я отвожу на миг.
День вечереет, небо опустело.

Гул молотилки слышен на гумне…
Я вижу, слышу, счастлив. Все во мне.
1909