Сьогодні я вип’ю за... втомлений голос жіночий.
І я не здійматиму келиха – залпом, до дна!
Нещастя сьогодні – твої не побачити очі.
За втомлений голос – до дна, бо не моя вина.
То, може, найбільше із вражень моїх чоловічих,
Коли від утоми шепочуть жінок голоси.
Це зовсім не сльози жіночі, і навіть не відчай.
Це те, що і є протилежним жіночій красі.
...Все те, що повинно у голосі бути чарівним,
М’яким і привабливим, пристрасним, ніжнім, палким,
Чиясь чоловіча недбалість позбавила дива,
І слово твоє стало втомленим, зимним, терпким...
За чаркою - чарку! За голос! За келихом – келих!..
Налийте іще – я повторю, хто тост мій не чув.
За втомлений голос жіночий – за всю його велич!
Щоб голос жіночий навіки ту втому забув!..
Самотнiй чоловiчий тост. Блюз
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116092207429
Свидетельство о публикации №116092207429
Рецензии