Петя Дубарова. Вулиця

Петя Дубарова
ВУЛИЦЯ


Найкраща з усіх твоїх вулиць, Бургасе, — моя...
В асфальти свої вона завжди вбирає утому.
Живіша за всіх. Перекочуюсь нею і я,
неначе піщинка у морі людському. 

Із друзями знов зустріча мене. Усмішок — рій.
Яскраві вітрини пахтять золотими вогнями,
в них щастя моє, мов у люстро, вдивляється. Мрій
і зичень без ліку кружляє між нами.

Її забираю уявно у руки свої,
мене надихає мета моя біла і світла.
І скручую я, наче шалик барвистий, її
у книгу п’ятнадцяти років, що сповнена світла.

(переклад з болгарської — Любов Цай) 

***

Оригинал:

Петя Дубарова
УЛИЦА

Най-свежа, най-младата улица в моя Бургас...
Тя винаги грабва с асфалта си всяка умора.
Най-живата. Светла. Търкулвам се в нея и аз
като песъчинка сред многото хора.
 
Тя среща ме пак със приятели. Пръска ме смях.
В лицата на толкова цветни звънтящи витрини
оглежда се моето щастие. Бликат от тях
въздишки, безброй пожелания сини.
 
И с белия порив на своята дръзка мечта
аз мислено вземам в ръцете си нейните линии
и скътвам я като най-пъстрия шал на света
във светлата книга на своите петнайсет години.