388. обманливе... Валентина Лысич

                http://www.stihi.ru/2016/09/09/315

Оригинал:


Ні, не мене Ви кликали з собою,
Коли пили очима смуток мій.
Спливав у безвість стрімко час рікою
І розчинявся в сірості німій.
Від збудження тремтіли палко зорі,
Прикрившись нічки темної крилом.
Мої думки і мрії, Вами хворі,
Тоді ще не були суцільним злом.

А нині біль гірчить, не в'яне спогад,
Не відступа від серця ні на мить.
"Він не кохав мене!" - ятриться здогад,
Сльозами сум непроханий бринить.
Та що Вам з того? Це ж не Ви з журбою!
Не Ваш покрився тінню небокрай.
Ні, не мене Ви кликали з собою,
Коли хотіла з Вами йти я в рай!


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Нет, не меня позвали Вы с собою,
Когда очами пили образ мой.
А время уплывало вдаль рекою
И растворялось в сырости немой.
От возбужденья зори трепетали,
Прикрывшись ночи бархатным крылом.
Мои мечты и сны ещё не стали
Тогда  вселенским непрерывным злом.

А ныне боль горчит, из дальней дали, 
Не покидает сердце ни на миг.
«Он не любил меня! – догадка жалит,
Непрошеная грусть течёт слезьми...
Что оттого: я не в ладах с судьбою…
Не Ваш укрылся тенью небокрай.
Нет, не меня позвали Вы с собою,
Когда я так хотела с Вами – в рай!


Аватар Автора оригинала