Украина
У річки, у кохання, у життя.
Та має все і свій додаток.
Що кине нас у небуття.
Неначе сторони медалі.
Де з них одна, то є добро.
А інша нас у злісні далі,
Вмить заведе, бо то є зло.
Людина, теж не ідеальна.
І лихо в ній також живе.
І не життя, а дошка гральна.
В якій лиш шах та мат гряде.
Та як-то кажуть: « Разом- сила.»
Там де один, там братська міць.
Родинна дружба серцю мила.
І не важливо день, чи ніч.
Борись за долю України.
За ті степи, ліси, гаї,
І не марнуй ти ні хвилини.
І крикни голосно: «Мої!»
Мої лани. Широкі далі.
Знайомі та далекії краї.
І навіть квіти ці зів’ялі.
Мої, ти прокричи оце «МОЇ».
Згадай слова, ти Кобзаря.
Що від яких народ піднявся.
І що зробив ти за життя.
Чи може більшого злякався?
Живи, шануй, борись за її долю.
Бо це все Батьківщина, рідний дім.
Та пам’ятай про власну й інших волю.
Бо лихо у душі, як злісний грім.
Ти збережи у серці гілочку калини.
Що народила в світ цей матінка Земля.
Цінуй своє минуле, живи цієї днини.
І пам’ятай напевно, що хочеш од життя.
Свидетельство о публикации №116092102809