Стоячи над прірвою….Стрибати…
Вниз… де біль та дрізки замків та сердець…
Злетіти в самоті не вийде…
Тільки пари долітають до небес….
З кожним днем та кожним твоїм словом-
Все ближче край землі до моїх ніг
Так хороше і солодко з тобою!
І в серці тане білий сніг…
Тут, на краю, так важко залишатись..
От-от земля зникає із-під ніг…
Лише тобі вирішувати напрям-
До сонця, чи до болю, вниз….
***
© Copyright: Оксана Москаленко, 2016
Свидетельство о публикации №116092100119
Свидетельство о публикации №116092100119
Рецензии