Дард-э эшги кэшидэ ам кэ ма порс…
Що я звідав тої скрути – не питай,
Скільки вицідив отрути – не питай.
Скільки треба тих кохань та розставань,
Вже їм край чи ще їм бути – не питай.
Як зросило слізьми пил коло воріт
Серце, до воріт прикуте, не питай.
Я ж-бо слухав цілу ніч дівочу річ,
Що сказала – вже не чути, не питай.
Легковажними вустами про вуста,
Що п’янкіш від м’яти-рути, не питай.
Не патякай, баламуте, про шляхи,
Про гріхи мої й покути – не питай.
Чи ти зроду був, Хафізе, чудієм,
Чи зчудило щастя люте? – не питай.
Переведено весной 2000 для иранского студента Завоша
Хафиз по-украински
© Copyright: Дмитрий Каратеев, 2016
Свидетельство о публикации №116092009767
Свидетельство о публикации №116092009767
Рецензии