Лина Костенко. И лунную сонату уже создал Бетховен

И лунную сонату уже создал Бетховен.
И тень от лунохода уж звёздам не чужда.
А месяц всё такой же: то тонок, а то полон,
И серпик, и рогалик, и месяц, как дежа.

А месяц всё такой же, он - месяц, месяченько,
Позавчера, сегодня, во временнОй дали!
И хорошо, что в небе висит он высоченько,
А то бы и на нём уж болото развели.

И пьяницы бродили б, в земном своём недуге.
И спрашивали б звёзды, чего он не блестит.
Стоит над нами Космос в сияющей кольчуге,
И полный месяц всходит над нами, словно щит.

                ***
І місячну сонату уже створив Бетховен.
І тінь місяцехода вже зорям не чужа.
А місяць все такий же: і молодик, і повен,
І серпик, і рогалик, і місяць, як діжа.

А місяць все такий же, він - місяць, місяченько,
Як вчора, позавчора, і хтозна ще коли!
І добре, що над нами він висить височенько,
А то б уже й на ньому болото розвели.

Ходили б там по ньому п"янички петельгузі.
Питали б його зорі, чого він не блищить.
Стоїть над нами Всесвіт у зоряній кольчузі,
І повен місяць сходить над нами, ніби щит.