Перше тепло

Колись в прохолоду,
трошки незграбно,
не вмів ще нічого,
було все так складно.
Я одягнувся,
зібрався з думками,
з нички взяв гроші.
З нички у тата.
Січень морозив,
мене зігрівало.
Гріло й здіймало,
Хоч й піддувало.
Йшов я до тої,
єдиної, самої.
мені вже 13,
серйозні мав наміри.
Зайшов купив рози,
мабуть найпрекрасніші.
Чекав я її,
й боявся побачити.
А нащо ці квіти?
А що я скажу?
Якщо розвернеться,
що я зроблю?
В середині сильно
щось лоскотало.
Що це було?
дитятко не знало.
А он вона йде.
вже трошки і поряд.
та що все ж робити.
хто мені допоможе?
Вона підійшла,
й я просто зімлів.
Стою як пеньок,
пустий рот без слів.
Даю їй я квіти,
та йдемо гуляти.
По лісу,в мороз,
ворон рахувати.
Та я був весь в ній,
це перше кохання,
я впевнений був,
воно вже й останнє.
Нікого крім неї,
мені вже не треба.
Вона лиш моя,
та тільки для мене.
І якось гуляли,
сміялись, скакали.
Роки пролетіли,
а спогади з нами.
І скільки б часу,
ще не втекло.
В серці моєму,
те перше тепло.