Освободились от кота..!

     МИ  ЗВІЛЬНИЛИСЬ  ВІД  КОТА

От сьогодні в мене свято,
Наче виріс я на чверть.
В світі є турбот багато:
Кожен має свою жердь…

Жив я з мамою тихенько..,
Мама мила, осяйна..!
Жили б ми собі легенько,
Але от одна біда.

Не запив я, ні не бійтесь!
І у секту не заліз…
Жив в розпусті?, -- ні, «не грійтесь»!
Інший в душу вскочив біс…

Я заліз до інтернету
І побачив там кота:
Безпорадного й страшного,
Морда також не свята.

Чим мені він впав у око?
Сам не знаю, хоч не вір…
Мислив видно над широко..?!?
Й взяв мене у рабство звір.

Я йому усе купляю,
Ні не мамі й не собі..!
І до нього промовляю:
«Мій маленький, ось тобі…»

Був малий і горя мало, --
Це ж наш кіт: Авторитет!
Я відвів йому кімнату, --
Це сімейний наш портрет..!

Все котові: час, увага..,
Краща їжа теж йому!
Кіт, -- це хатня перевага,
Честі даймо теж йому..!

Правда він не був ні мудрий,
Ні красивий він не був..,
А пройшло ще трошки часу, --
В туалет ходить забув.

Спершу я скарав легенько,
Але кіт мене вкусив..,
Ну то будь же здоровенький!, --
Більше я його не бив.

Кіт ходив, робив калюжі, --
То не хата, -- Туалет!
Ми не в сумі й не в напрузі, --
Кіт для нас: Авторитет!

А от я зустрів Дівчину
І лиш трохи розказав..,
Як та Панна здивувалась,
Що той кіт нас панував..?!?

І порадила, щоб виніс
Я того кота на двір.
Кіт пропав, як миша в полі..,
Весь, я стратив марно зір.

Плачу я, кота шукаю,
Плаче мама у кутку.
І лише та Панна знає,
Що скрутив біду гірку.

Але як, так далі жити..??!
Ось пуста стоїть кімната..,
Вся квартира просмерділась..!
Де ж та морда волохата..?!!

Де ти коте, де наш пане?,
Хто нам ще життя скарає..?
Як то сумно: без наруги..!
Ката милого не має.

Так він хату всю запісяв..,
Так тримав мене ні за що.
Так, -- паскуда Непомірний..,
Але жить без нього, нащо??!

От сумуєм: я і мама…
І відкривши очі наші,
Аж не віримо, що можуть
Будь коти на світі кращі..?!

Але пройде трохи часу,
Зір повернеться нарешті:
Ми одні і в хаті чисто, --
Край, КОТЯЧОМУ АРЕШТУ!!!

Біла Троянда
(02.00)17.09.2016.