Петя Дубарова. Свiт як акварiум

Петя Дубарова
Світ як акваріум


В театрі все строкате, наче в пісні:
лаштунки,
     що провинами просякли
від тисячі розплаканих акторів,
     і люди, що повсілися у кріслах,
     збентежені чи злі.
А сцена в залі,
     що в очах їм грає,
вона така собі різноманітна!
Як дивно – всяк своє тут проживає.
Дивилася б до краю я цю п’єсу,
     як купа персонажів,
     знявши маски,
     являють світ,
     багатий,
     як акваріум.
Вони зорять —
     і не майне їм думка,
що то є найзворушніший
     щемкий спектакль,
в якому людських драм і не злічити.

Як хочу я невидимим повітрям
     податися між них,
     руками власними збирати все
     захопливою силою,
з якою ваблять так мене
     усі до себе.
Я б так хотіла
     в той
     новий спектакль
впустити ці долоні,
     губи,
     сльози...
Себе в героях
     люди пізнавали б,
     були б щасливі,
     що торкаються себе.


(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригинал:

Петя Дубарова
В света, богат като аквариум


В театъра е пъстро като в песен:
кулисите,
     изпили греховете
на хиляди разплакани актьори,
     и хората,
     насядали в столовете,
     смутени или зли.
А сцената,
     играеща в очите им,
навсякъде е толкова различна!
Как странно всеки сам я изживява.
Бих гледала до края на пиесата
     как многото лица,
     свалили маските,
     издават свят,
     богат като аквариум.
Те гледат
     и съвсем неподозиращи,
са най-вълнуващ
     и красив спектакъл,
съдържащ не една човешка драма.

Как искам като въздуха невидима
     да тръгна между тях
     и да събирам със ръцете си
     от силата възторжена,
с която ме привличат те
     към себе си.
Как бих желала
     в нов,
     красив спектакъл
да впусна тези устни,
     длани,
     сълзи...
И хората,
     в героите познали се,
     да са щастливи,
     че докосват се до себе си.

1976 г.