Як зір сумний люблю я осінь.
Туманним, тихим днем ходжу
я часто в ліс і там сиджу –
очима в небі ворожу
та у верхівках темних сосен.
Люблю кусати кислий лист,
сидіть з усмішкою ліниво
і мріять просто, непримхливо,
та слухать дятлів ніжний свист.
Трава зів‘яла вся… холодний,
спокійний блиск розлитий в ній…
Зажурі тихій, благородній,
я віддаюсь в душі своїй…
Чом? Не пригадую. Які
й не завітають в гості мрії…
Високі сосни і стрункі
шумлять в задумі мов живії.
Як зграя птахів здоровенних,
зненацька вітер налетить.
В гіллі заплутанім і темнім
нетерпеливо прошумить.
15.09.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору
И.С. Тургенева „Осень“ (Как грустный взгляд, люблю я осень).
Осiнь
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091502903
Свидетельство о публикации №116091502903
Рецензии