Максим Рыльский. И шум людской...

                Я помчусь по дикой степи
                И надменно сброшу я
                Образованности цепи
                И вериги бытия.
                М. Лермонтов

И шум людской, и мудрые все книги,
И пьяных струн напев, что был мне мил,
И славу, злато - бытия вериги -
Я всё забыл, забросил всё, спалил.

Ярмо любви я с облегченьем скинул,
Я вырвался, как раб, из-под оков, -
Но положить себе на сердце льдину
Я, друг мой, не готов... я не готов.

И отдал лишь с поклоном низким доле
Всю суету ребяческих утех
За день один в широком чистом поле!

И взял я у Неё лишь - видит Бог -
Весёлый смех, святое счастье воли
И рог -  охотничий певучий рог.


                ***
                Я помчусь по дикой степи
                И надменно сброшу я
                Образованности цепи
                И вериги бытия.
                М. Лермонтов

І шум людський,і велемудрі книги,
І п"яних струн бентежно-милий спів,
І славу й злото - битія вериги -
Я все забув, все занедбав, спалив.

І з-під кохання ніжної кормиги
Я вирвався, як раб із кайданів, -
Та серце холодом страшної криги
Я, друже мій, ще зовсім не покрив.

Я лиш оддав з низьким поклоном долі
Всю суєту дитячих цих утіх
За день один в широкім чистім полі!

Я взяв собі у Неї замість їх
Веселий сміх, безмежне щастя волі
І ріг - мисливський переливний ріг.