ОЙ СИНОЧКУ ЯК ЖЕ ГАРНО
ЩО ЖИТТЯ ПАРАДОКСАЛЬНЕ...
ЛЮДИ РОДЯТЬСЯ ВМИРАЮТЬ
БІЛЬ І ЩАСТЯ ВІДЧУВАЮТЬ...
В КОЖНОГО СВОЇ З ЖИТТЯМ РОЗЛУКИ
В КОЖНОГО СВОЇ ЖИТТЄВІ МУКИ..
ПОЧУТТЯ НАС НЕ ПОКИНУТЬ
З БОЛЕМ В ГОРІ ДУШІ ГИНУТЬ...
ЩАСТЯЧКО НАРОЧНО Я ШУКАЮ
НЕ ЗНАХОЖУ
ВІРЮ
ЩО ПРИЙДЕ МЕНЕ ЗНАЙДЕ...ОТ Я ЙОГО ЧЕКАЮ...
В КОЖНОГО СВОЇ ДОРОГИ
ВЗЛЕТИ І ПОРОГИ
В КОЖНОГО СВОЯ ПЕЧАЛЬ
БІЛЬ СВОЯ СВІЙ ЖАЛЬ СВОЇ ПРЕКРАСНІ ПОЧУТТЯ
ПРИКРАШАЮТЬ БУДНІ І ЖИТТЯ...
ЛЮБЛЮ Я ЩАСТЯ ТА ЙОГО НЕ МАЮ...
ТО ШУКАЮ ТО ЧЕКАЮ
А ЖИТТЯ ПЛИВЕ НЕ ЖДЕ ...
і В ЗАБУТТЯ КРІЗЬ МЕНЕ ЙДЕ..
І Я ПЛИВУ ВСЕ ДАЛІ Й ДАЛІ...
Люблю щастя...
© Copyright: Вера Деревьянко, 2016
Свидетельство о публикации №116091401873
Свидетельство о публикации №116091401873
Рецензии