Исповедь укр

               «СПОВІДЬ»

Був один великий злодій
І хапуга, й мордівник.
Але живши серед «зайців»,
Мав чесноту, він за пшик…

Але ось нова є мода
У великих всіх панів, --
Не показуючи споду,
Все ж «любить святих отців»!

Всім тепер ходить на сповідь,
Причащатись день у день..!
Пан красивий й гарно мовить..,
Всяка ж правда, нам «у пень».

От і цей шахрай великий ,
І мордівник і злодій,
Йде на сповідь, -- нічим крити,
Ти ж послухати зумій…

«Ось кажи!», -- пита священик:
«Чим пред Богом завинив?!
І людей гнітив, напевне,
То розказуй, як ти жив??!»

Злодій той пропхавши гроші,
До «священика святого»,
Каже: «Всі діла мої хороші!,
Але правда випадково,

Наступив на хвіст котові…
Кіт, звичайно, твар є Божа..,
І ікону не поцьомав, --
Це звичайно, теж не гоже!!!

Раз іще в святому місці,
Я не стримав гази в тілі..,
Злі слова вживав я, різні,
Але правим був на ділі..!

Ну, а то про мене брешуть,
Що в людей краду й мордую.., --
Злодії язик свій чешуть,
Я в молитві лиш святкую!

Десять вдів довів до смерті?!,
Брешуть, я не брав чужого.
Самогубця хтів померти,
Кожен має часу свого…

Що сиріт пускав з торбами, --
Теж неправда, «святий отче»..!
Ні, бо дарував хлібами,
А не вкрав останні гроші.

І дівчат, не ґвалтував я!,
Та й нема свідків ні на що!!!
То хороша «Сповідь» моя?
Перстень на іще, ледащо…»

Ну священик, -- вірна справа,
Загорівся подарунком
І злодюгу й злого ката
В святім вивів обладунку…

«Що ти, що ти, благодійник!
Що ті вдови і сирітки, --
Всі самі себе грабують..!
І дівчата малолітки,

Що розпусливі вродились,
Всі самі себе ґвалтують..!
А такого, як Ти пана,
Навіть Свині, й ті шанують!!!»

Вивів злодія за руку,
Славить посеред громади!!,
Бо багатство, -- файна штука:
Робить устрій, в»є посади…

++++++++++++++++++++++++

Та і той злодій й хапуга,
Мудрував іще багацько!
Чортом був, мав чорта друга…
Але якийсь Ангел, хвацько

Ухопивши серед ночі,
Придушив, життя забравши.
І уздріли людські очі,
Як поранню теліпався

Той придурок зовсім голий
І повішений за п»яту,
Довго мусів, хоч і мертвий
Пил і слину рахувати…

Хто проходив, той і плюне,
Не прикриє мертве тіло…
Лиш священик людський «клюне»
І таки узявсь за діло:

Зняв паскуду, поховавши
І нарік святим, прилюдно,
Много грошей спадкувавши
І життя його облудне.

+++++++++++++++++++++++
І його колись, можливо,
Теж повісять без манаття!
На паскуд дивись сміливо,
Їхнє місце НА БАГАТТІ.
 
Біла Троянда  11.09.2016.