Життя, ну чому ти...
Життя, ну чому ти несешся
Безтямно- нестримно вперед?..
...Повз вікна стрімкого експресу
Проносяться крони дерев,
Що, ніби покинуті діви,
Схиливши голівки свої,
Мене вибачають, бо діла
Не маю до них. Зачаї-
Всь у травах загублений смуток
Прогаяно-зниклих поба-
Чень. Нині минуле спокутуй-
Бо стрімко надходить доба
Каміння, що кидав раніше,
Збирати врожаєм у ко-
Шик. Пам"ять підкаже вірніше
До смутку підібраний код...
Одвічний забіг... Іподрому,
Що зветься "потреби життя",
Не рідко, бува, невідомі
Спізнілі слова каяття...
Пробачте. Мені мимоволі
Несила спинити забіг.
Ви погляд, насичений болем,
Залиште на спогад собі...
***вірш експериментаторський. Авторські знахідки)
Жизнь, ну почему ты... укр. язык
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116091200972
Свидетельство о публикации №116091200972
Рецензии