Запахло небо вишите зiрками Мирослава Стулькивская

               
Оригинал: http://www.stihi.ru/2014/03/26/857


Запахло небо вишите зірками...
А вітерець так начебто притих.
Блукає пам'ять сивими думками
У тиші давніх спогадів ясних.

Рясні дощі… Здавалося, їх - ріки...
Тривожні смутки, докори німі…
У нікуди хотілося нізвідки,
Згубивши «завтра» у вчорашнім дні…

На дні очей спочили срібні роси,
У снах душі - ще ніжності тепло…
Ранкове світло поцілунки носить,
Немов би смутку й болю не було…


Вольный перевод Светланы Груздевой:


Как пахнут звёзды в ароматном дыме...
И ветерок притих в ветвях сосны.
Блуждает память думами седыми
В тиши воспоминаний, что ясны'.

Дождей поток…из рек сплошных запруда…
Упрёки немы…всем сомненьям – «нет»…
И в никуда хотелось ниоткуда,
Оставив «завтра» во вчерашнем дне…

На дне очей  так серебристы росы,
Сны сохраняют нежности тепло…
Рассвет по свету поцелуи носит,
Печалям, болям, горестям назло…


Аватар
Автора оригинала -
спасибо!