Моя ти земле неозора
З тобою що лиш не було!
В громади радощів і горя
Сторіччями тебе несло.
Віками мішані культури,
Цвіт українського села –
Ховалось все під політуру,
Що хвиля і її снесла.
Одне лишається незмінним:
Повітря тепле, запашне,
Стави і ріки тихоплинні,
Та розмаїття неземне –
ГаЇв і луків диво дивне,
Степів безкрайніх благодать,
Стрункі верхів.я тополині,
Що і в піснях не оспівать.
Свидетельство о публикации №116091104412
встрепенуться.
Спасибо Вам! Успехов и всего доброго.
Виктор Владимирович Гребенюков 13.09.2016 05:02 Заявить о нарушении
На эту тему есть ещё одно стихотворение, почитайте, может, Вам будет интересно.
http://www.stihi.ru/2016/05/17/9448
Стихотворение написано 10 лет назад, но за это время проблем не уменьшилось, а прибавилось. Вот так и живём.
Вам тоже всего самого доброго, успехов и удач во всём. Валентина.
Валентина Козаченко 13.09.2016 09:55 Заявить о нарушении