Забувай… Знов шепоче осінь
Не сумуй… Накрапає дощ
Лиш у сні можу бачить очі,
У яких вже змінилось щось
Не пройти крізь зачинені двері
Не прожить двічі долю одну...
Небо зоряне краще за стелю
Знає птах, що чека на весну…
Тільки сум душу мою фарбує -
Ніби хмари, сіріють думки
Відчуваю, тебе я втрачаю…
Чи мене втратив ти назавжди…
Забувай… Знов шепоче осінь…
Ідеальна для смутку пора…
Розставання бува неминучим
Коли згасло кохання, то зайві слова…
Знов шепоче ос нь
© Copyright: Маричка Мрийныця, 2016
Свидетельство о публикации №116091008526
Свидетельство о публикации №116091008526
Рецензии