Зустрiч з Осiнню
на східцях мовчки стала і чекала.
Я обімліла, коли їй відкрила,
чарівною вона такою виглядала!
Копна із ярко-рижого волосся,
ніс точений, рум‘яно-красні губи.
Шалений погляд із-під вій-колосся,
суцільна ласка... Хто тут буде грубий?
Я ошелешено у дверях відступилась.
Вона ввійшла і тут слідком за нею
така краса враз з вітром закрутилась,
що пригадалась із дитинства фея.
Ми пили чай вприкуску з листопадом,
сльозу пустили з проливним дощем.
О, Осінь – ти в душі моїй відрада!
Зима ж хай почекає нас іще...
09.090.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Лариси Рубальської „Сегодня Осень в дверь мне позвонила…“
Свидетельство о публикации №116090902178