На свято Незалежності країни
Та всупереч зрадливості порад
Відбувся він у серці України…
Які думки навіяв цей парад?
Вдивляюсь у не всміхнені обличчя,
Що постають переді мною знов-
Та бачу я і гордість, і величність,
І Віру, і Надію, і Любов.
По-перше, Віру - Віру в Перемогу,
На що не сподівались у кремлі,
На націю Надію, та на Бога,
Та на Любов до рідної землі.
Крокують по Хрещатику солдати
Під поглядів зворушливий ескорт,
А я не можу, щоби не згадати
Тих «кіборгів» та їх Аеропорт.
Де заклики «Стояти до останку!»
Не сприйняті були за моветон…
Коли по хлопцях – з БеТееРів, з танків -
Та встояли … не витримав бетон.
А до полеглих пам’яті безмежність
Загоїтись не може та ятрить…
Але без цього наша незалежність
Скінчилася би віком двадцять три.
24 серпня. Парад
© Copyright: Анатолий Тарасовский, 2016
Свидетельство о публикации №116090803122
Свидетельство о публикации №116090803122
Рецензии