Чашка без дна
Я хотіла пити, колодязь знайшла,
і води черпнула, до губ піднесла,
та в моєї чашки немає вже дна.
Поперек дороги встала ріка,
щось шептала хвиля й палала щока.
Поплисти хотіла я, в човен пішла,
та пустий той човен, - немає весла.
Я б тебе покликала, - голос пропав.
Тільки сірі сови - на поклик з лісів.
Не почув мене ти, мене не впізнав,
і в моєї пісні немає вже слів.
Але й це не страшно, а страшно лиш те,
що не сон це зовсім, й не видно кінця.
Під зірками стала, - плаття просте,
і на мені, Господи, немає лиця.
Квіти в цьому місті не пахнуть, як ти,
і від цього страшніше стає
Вікна в цьому місті сліпі, як кроти,
не плетуть дерева коріння своє.
А в газетах пишуть, прийшла вже весна.
і не пишуть зовсім як жити мені.
У моєї чашки немає вже дна,
а я вже, о Господи, на самому дні.
І лежу, як кішка, згорнувшись в калач,
а зірки у хмарний закутались дим.
Я дивлюсь крізь вії на сонячний м'яч,
від якого тягнеться промінь один.
- Зоя Ященко
(1972, Полтава - російська співачка, поет, музикант, творець і лідер
групи «Біла Гвардія»)
Свидетельство о публикации №116090801595