Всё течёт само собой,
Движется, меняется...
Над моей больной судьбой
Звёзды насмехаются.
Раньше бегал на лугу
С мячиком, вприпрыжку,
А сегодня не могу
Одолеть одышку.
Успевал всё на лету,
Раньше много двигался...
Даже прыгал в высоту,
Прыгал и допрыгался.
Шляпу модную носил,
Дело было в шляпе,
А теперь совсем без сил,
Жизнь свою прошляпил.
На душе тяжёлый груз,
Оханья и вздохи,
Но зато ношу картуз
Сталинской эпохи.
Экономить не стыжусь
Граммы и копейки
И по комнате хожу
В тёплой телогрейке.
Было время, не шучу,
Танцевал вприсядку...
А теперь иду, кряхчу,
Топаю с оглядкой.
Интерес был до девчат,
Шлялся на свидания...
А сейчас штаны трещат
После приседания.
13.06.2013 г.
Трансформация
© Copyright: Маценко Виталий, 2016
Свидетельство о публикации №116090704491
Свидетельство о публикации №116090704491
Рецензии
Шановний друже! Я десь майже тиждень дуже погано себе почував, хоча на роботу виходив. Але не писав свої відгуки-враження на твої поезії. Справді, я помилився, коли не помітив (складно бути уважним, особливо з віком!) дефіс у "чудо-вдохновение". Тоді все правильно. Дана поезія також влучна, тому що щира, сердечна, самокритична й самоіронічна, на що ти мені не раз вказував. Правда, мені здається, що ти перебільшуєш властиву тобі меланхолію. Інакше ти б давно відійшов у вічність. Все-таки ти більше оптиміст, тому що не втомлюєшся спілкуватись із знайомими та друзями. Хороша метафора в кінці, адже дозволяє фантазувати від того, чому саме штани тріщать. Можливо, що не від великого живота, а від його "дихання". Іронізую...
Вчора мені телефонувала якась Наташа Клименко. Пишу якась, тому що абсолютно не пам'ятаю її вигляд. Вона запрошувала зібратись групі, щоб побачитись і переговорити про минулі 40 років. Я не міг відверто відмовити, тому що, побачивши багатьох, я їх не впізнаю. Адже я не був душею групи, спілкувався лише з тими, з ким жили у княгині. Я переконаний, що і словом не обмовився з тими киянами, крім Борі Мельникова і потім Володі Пустовойтова. Ті, кого вона називала із киян, я переконаний, мене під час навчання просто не помічали. Але вона сказала, що говорила з тобою, Демчуком (з ним були певні зустрічі, ми захистились в одному місяці, а потім у Дніпрі зустрілись у одного колеги, з яким він захищався в один день. Але після того жодних контактів. Ця Наташа сказала, що їй телефонував Шевцов, то я їй відверто сказав, що його, як і Лагетка (ти називав його лангетом) бачити не хочеться. З першим у мене жодних контактів не було, але саме він, як і Олег, протестували проти тих небагатьох викладачів, які проводили заняття укр. мовою. Лагетко взагалі був слизькою істотою. Якось він активно галасував відносно того, що Ленін називав: "интеллигенция - это говно". Я йому відповів: "Чому ж ти вчишся на "говно", а він, здається, став таки кандидатом філософських наук". Я б зустрівся з тими, з ким декілька років жили дружно і підтримували зв'язки. Яка твоя думка з цього приводу? Як просувається підбір поезій за рубриками? Віталій.
Виталий Жадько 09.09.2016 20:12 • Заявить о нарушении
Вчора мені телефонувала якась Наташа Клименко. Пишу якась, тому що абсолютно не пам'ятаю її вигляд. Вона запрошувала зібратись групі, щоб побачитись і переговорити про минулі 40 років. Я не міг відверто відмовити, тому що, побачивши багатьох, я їх не впізнаю. Адже я не був душею групи, спілкувався лише з тими, з ким жили у княгині. Я переконаний, що і словом не обмовився з тими киянами, крім Борі Мельникова і потім Володі Пустовойтова. Ті, кого вона називала із киян, я переконаний, мене під час навчання просто не помічали. Але вона сказала, що говорила з тобою, Демчуком (з ним були певні зустрічі, ми захистились в одному місяці, а потім у Дніпрі зустрілись у одного колеги, з яким він захищався в один день. Але після того жодних контактів. Ця Наташа сказала, що їй телефонував Шевцов, то я їй відверто сказав, що його, як і Лагетка (ти називав його лангетом) бачити не хочеться. З першим у мене жодних контактів не було, але саме він, як і Олег, протестували проти тих небагатьох викладачів, які проводили заняття укр. мовою. Лагетко взагалі був слизькою істотою. Якось він активно галасував відносно того, що Ленін називав: "интеллигенция - это говно". Я йому відповів: "Чому ж ти вчишся на "говно", а він, здається, став таки кандидатом філософських наук". Я б зустрівся з тими, з ким декілька років жили дружно і підтримували зв'язки. Яка твоя думка з цього приводу? Як просувається підбір поезій за рубриками? Віталій.
Виталий Жадько 09.09.2016 20:12 • Заявить о нарушении
Виталий, спасибо за мнение. Смех - моё кредо. Самоирония почти во всех стихах. В этом плане я - Вольтерианец. В стихах есть насмешка, ирония и другие элементы "комического". Я даже тебе боюсь писать свои мысли, помня афоризм: "скажешь правду, потеряешь дружбу". Вредный я субьект. А мне не хотелось бы и тебя потерять. Вчера, неожиданно, позвонила: "Эта Наташа". Я её, конечно, помню, но за шесть лет учёбы в университете разговаривал с ней в десять раз меньше, чем вчера. Расположила меня к телефонному разговору. Я помню, что она сидела за партой первое время именно с нашими военными. Девичья фамилия её Лоб, 1951г. рождения. Потом вышла замуж, сыну - 44 года, один внук - 20 лет, учила его даже в Оксфорде.Работала социологом в фирме нашего сокурсника Мартыненко (умер от рака 9 лет назад). Поддерживает телефонные дружеские отношения с ГалЫной Цыбенко, Зайцевой (женой МартыненкА) и даже с Химчак. Что на неё нашло, что решилась всех разыскать, не знаю. Сказала, что Ляпота Степан умер, по-моему, лет семь назад. Позиция её жизненная, вроде, нАшинская. Помогала волонтёрам АТО, иронизировала над москалём Шевцовым и попросила, чтобы я ему переслал её телефоны. Шевцов, думаю, ЧМО, но из друзей в "Одноклассниках" я его не вычёркиваю. Неудобно, сокурсник, однако... На мои поздравления с днями рождений, почти не реагировал, и я с ним не общаюсь. Короче, чемодан без ручки. На встречу сокурсников я , скорее всего, не поеду. По душам бы с Олегом поговорить, но это мои фантазии. А Книжник загорелся мечтой о встрече. "Эта Наташа" попросила дать телефоны сокурсников. Я дал. О тебе говорил тёплые слова. Вот она и позвонила. Смотрю, сегодня зачиталась моими стихами (34 прочитанных). Лангета я не знаю, по-сути. Для меня он - "вещь в себе". О судьбе Левченко хотелось бы что-то узнать... Пиночет, сказала, живёт под Киевом. Мне он неинтересен. Сталинист. В общем, меня устраивает и общение (не навязчивое) по интернету, да и то не со всеми. Пока, кратенько, такая информация. Олег дал ей мой телефон, а свой дать не захотел. Я ей дал и его телефон, но просил, чтобы не говорила, кто дал. Думаю, она не гангстер. А вдруг ошибаюсь?.. Стишки пописываю...
Мой случай - личный, милует и судит...
Наверно, где-то скачет на коне...
Но если случай вдруг меня забудет,
То ты ему напомни обо мне.
Береги себя, как говаривает Наталья Влащенко. Не перегружай информацией. В наши годы здоровье должно быть на первом месте. Пиши реже и не обижайся на мои отдельные мысли. С уважением, В И М.
Маценко Виталий 09.09.2016 23:57 Заявить о нарушении
Мой случай - личный, милует и судит...
Наверно, где-то скачет на коне...
Но если случай вдруг меня забудет,
То ты ему напомни обо мне.
Береги себя, как говаривает Наталья Влащенко. Не перегружай информацией. В наши годы здоровье должно быть на первом месте. Пиши реже и не обижайся на мои отдельные мысли. С уважением, В И М.
Маценко Виталий 09.09.2016 23:57 Заявить о нарушении