Якось вирішив їжак
Зшити по собі піджак.
"Модний. З доброї тканини,
В колір стиглої малини.
Гудзиків - у два ряди.
Й ще б замовити туди
По боках місткі кишені,
Щоб гриби ложить сушені...
І чіплявся б на гачок...", -
Мріяв так той їжачок.
І подався до кравчині
В лісі, справжньої майстрині.
"Слухай, люба, так і так,
Ти поший мені піджак!"
Свою справу швачка знає -
Хутко мірки всі знімає -
Їй ця справа вже не нова.
Каже, прийти на Покрова...
Дочекавсь жовтневих свят.
Аж пилюка б'є з під п'ят
Так їжак по лісу біг.
І в майстерню на поріг.
Розплатившись з швачкою
Пряником та жвачкою,
Він за ширму став соснову
І вдягнув мерщій обнову...
Тільки но він вигнув спину -
Голки порвали тканину!
Бідолашний їжачок
Ховає сльози в кулачок.
За необережну дію
Втратив він важливу мрію.
...................
З того часу їжаки
Геть не носять піджаки.
7.09.2016р
***
© Copyright: Ирина Голынская, 2016
Свидетельство о публикации №116090703428
Свидетельство о публикации №116090703428
Рецензии