Не весела хода життя...
І літа наші каяття...
Зупинились біля ріки,
Вдруге в воду нам не війти...
Не знайти, що гнітить, пече,
Чому серцю так боляче,
Де рясніла колись ковила,
Нині там лиш полинь-трава...
Річка стала лише струмок,
А царівна моїх думок
Вишивала мені рушники
Та даремно просив руки
Пішла з іншим вже під вінець
І з'єднав їх сам пан-отець,
В храмі божім клялися навіки
Та змарніли життя, роки...
Не таланить давно їм вдвох,
Не таку давав долю Бог,
Не почує і не прийде,
Те що було вже не буде...
П.В.М. 5.09.2016г.
Свидетельство о публикации №116090604383
С уважением,
Анастасия Истомина 2 06.09.2016 13:33 Заявить о нарушении
Удачи, Вдохновения и Любви!!!
С теплом души,
Владимир Прохода 07.09.2016 23:54 Заявить о нарушении