Була весна...Був юності розмай -
Я молода, з пшеничною косою...
Запам"ятай мене...Запам"ятай!
Запам"ятай мене навік такою...
Роки минули...Я давно не та,
Що йшла колись до шлюбу із тобою...
Та тільки...ти мене запам"ятай
Ще юною, вродливою, стрункою...
Запам"ятай!!!...бо ще із віку в вік,
Ми будемо стрічатися в століттях,
Адже у світі наш лишивсь двійник,
Він твій і мій...і він - у наших дітях...
Ти був мені коханий чоловік,
Дружина я була тобі від Бога,
Та хтось в страшну розлуку нас прирік
І стернями встелилася дорога...
Тепер минуле наше - міражі...
Бува згадаю - запече по тому:
Кохані йдуть не з дому, а з душі,
Лишаючи лиш біль у ній і втому...
В минуле не вертають поїзди...
Негожий лікар час: не меншить болю...
Запам"ятай НАВІКИ...НАЗАВЖДИ,
Мене...Любов...і Богом дану долю...
Запамятай мене...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2016
Свидетельство о публикации №116090610652
Свидетельство о публикации №116090610652
Рецензии