…телефон твій мовчить,
ніби ти не потрібний нікому…
з вітром серце кричить:
як же витерпіть біль той, утому?..
кроки змучених мрій
проводжали в мовчання забуте…
наступаючі дні
відмежовують завтра, й майбутнє…
від нічого ніщо,
поцілунки усі з іншим згинуть…
переллються у дощ
почуття нездійснені донині.
не такого в думках
щохвилинно гадав з нею шляху…
ніч безсонна й глуха
непророчі зірки натякали на втрату…
трохи правди...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116090601036
Свидетельство о публикации №116090601036
Рецензии