не бiйся подружко...
Не бійся подружко, я не слаба...
Ти не дивись, що я так розчинилась
Не думай що схилилась, як раба
І гордість втративши змінилась...
Я на коліна опустилась не пред Ним -
Перед священним вівтарем Кохання
Й смиренно серця молитви дарю
В віршах і піснях, звечора до рання...
Я знаю, це нажаль не назавжди...
Покину храм цей... повернусь додому...
У небо свого звичні холоди
Де простір крилам поверне свободу...
Жіночий послух самовіддано служу–
То мій обов’язок й водночас дар від Бога.
«Ego sum Via, Veritas et Vita» шепочу...
Любов нести в серця - моя дорога...
11.08.2016
Свидетельство о публикации №116090506513