Павло Тычина. Ой, была себе Оксана...
Ой, была себе Оксана,
да как был себе Иван...
Поднялась тут шура-буря,
да любовный тот роман.
Ах! ах! Темны ночи,
голубы да кари очи!
Что-то знаем,
что-то знаем,
да не скажем мы тебе.
Что ты долго смотришь, хлопец,
на красу её, на стан?
Насладись же спелой вишней, -
ой, Иван, Иван, Иван...
Ах! ах! Темны ночи,
голубы да кари очи!
Что-то знаем,
что-то знаем.
де не скажем мы тебе.
Ой, как трудно жить на свете,
если в сердце столько ран!
Что ж ты вишню заморозил?
Ой, Иван, Иван, Иван..
Ах! ах! Темны ночи,
голубы да кари очи!
Что-то знаем,
что-то знаем,
да не скажем мы тебе.
Где ж , казак, усы густые,
кармазиновый жупан?
Удрала твоя Оксана,
ой, Иван, Иван, Иван..
Ах! ах! Темны ночи,
голубы да кари очи!
Что-то знаем,
что-то знаем,
да не скажем мы тебе.
***
Ой, була собі Оксана,
та як був собі Іван...
Та схопилась шура-бура,
та й любовний той роман.
Ах! ах! Темні ночі,
карі очі, голубі!
Щось ми знаєм,
щось ми знаєм,
та не скажемо тобі.
Що ж ти дивишся, юначе,
на красу її, на стан?
Стиглу вишню треба їсти, -
ой, Іван, Іван, Іван...
Ах! ах! Темні ночі,
карі очі, голубі!
Щось ми знаєм,
щось ми знаєм,
та не скажемо тобі.
Ой як трудно в світі жити,
як у серці повно ран!
Що ж ти вишню заморозив?
Ой, Іван, Іван, Іван...
Ах! ах! Темні ночі,
карі очі, голубі!
Щось ми знаєм,
щось ми знаєм,
та не скажемо тобі.
Де ж твої козацькі вуса,
кармазиновий жупан?
Утекла твоя Оксана,
ой, Іван, Іван, Іван...
Ах! ах! Темні ночі,
карі очі, голубі!
Щось ми знаєм,
щось ми знаєм,
та не скажемо тобі.
Свидетельство о публикации №116090500101