Вересом слід зацвітає,
Твоє ім*ячко вже ніхто негукає,
Блакитне небо сльозою впало,
Немов за гріхи всі пробачало.
Мати мовчки стоїть біля тину,
Недочекавшись рідну дитину,
Прислухається до тиши ночі,
І у неї дуже скляні очі.
Приховавши останній вогонь,
Нерозкриє лагідність долонь,
Лише вітер волосям грає,
Тай у грудях щось позихає.
Вересом сл д зацв та
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116090404788
Свидетельство о публикации №116090404788
Рецензии