Мамi

Не бачила тебе я довгі роки,
Я вже доросла, є у самої діти.
Колись я мріяла почути твої кроки,
Ну, а натомість, від рідних чула тільки крики.

Я мріяла, щоб у школу ти водила
Мене за руку, як і всі батьки своїх дітей.
Щоб читати й рахувати вчила,
Стимулювала до нових ідей.

Хотіла, щоб і перший і останній дзвоник
Щорічно ти проводила зі мною,
Проте, ішла у школу, мов самотній кролик:
І висновку я стала байдужою й черствою.

Я так хотіла буть принцесою й сніжинкою на новорічних ранках,
Надіти платтячко і у танку кружляти.
Проте була завжди у повсякденних вбраннях,
Бо ж бабуся мала кожну копійчину рахувати.

Одного ранку ось так от склалось:
Пролунав телефонний дзвінок.
Я дізналась, що тата не стало,
Й затуманив життя густий смог.

Після цього жила, мов ввісні,
Нічого навкруг я не бачила.
Лиш татові очі снились ясні,
Так жаль, що мама тобі не пробачила...

Хотіла я так, щоб на випускний
Ти поруч була, стелила рушник.
Змінилась погода, зник промінь ясний,
У моїй душі ледь мерехтів нічник.

А знаєш, у тебе з'явилися внуки.
Хлопчик і дівчинка - квіти життя!
І кожного разу, беручи їх на руки,
Відчуваю - щаслива, адже мама я!

Mary Ch. 13/01/2016