Як добре в тиші сонячного лісу,
Коли дощем окроплена трава
І краплі з квітів падають донизу,
В ланах вологе жито дозріва.
Вже оцвіла черешня-наречена,
Та є барвінку розсипи в степах.
Промінням сонця листя золочене
Тріпоче мов метелик у руках.
Тут у струмку веселки пісня лине,
Тут неба синього й безкрайнього ріка
Багрянцем світять ягоди калини,
В смарагдових листочкох на гілках.
В безмежне море золота пшениці
Вишневе сонце свій схиляе бік
А час іде, мов течія струмиться,
Безмежний і мінливий це потік…
А потім небо стане, мов з сапфіру
З вкраплинами леліткових зірок
І ліс засне у спокої і мирі,
Затихне мій метелик, мов листок.
Як добре в тишi сонячного лiсу...
© Copyright: Пелагея Секлет, 2016
Свидетельство о публикации №116090304500
Свидетельство о публикации №116090304500
Рецензии