Реальность и вымысел

Здравствуй, Виталий. Хочу уточнить, слово - молодец - было сказано Галиной Цыбенко в твой адрес, а не в мой. В том плане, что ты проявил инициативу в отношении печатания моих стихов. Вспоминали с ней однокурсников. Когда заговорили о Пустовойтове, она рассказала эпизод о щедрой благотворительности с его стороны, который, адресно, сиротам, ещё в советское время, дал 500 рублей. А это тогда были деньги немалые. Галина же возглавляла попечительский совет. И бабушка этих сирот плакала в умилении от неожиданной помощи.
Олегу рассказал о встрече четырёх однокурсников, напомню, Клименко, Цыбенко, Зайцева и Демчук, То он высказался так: "Не могу представить себя в такой компании".
Твои монографии у меня на рабочем столе. Читаю, если выпадает время. Тексты сложные. Не могу же я их комментировать. Тогда надо мне знать не меньше твоего. И спорить глупо. Я спорю только там, где убеждён в своей правоте. Как отчество твоей Юлии? Смотрю, она редактор монографий. Что это значит? Ошибки исправляет? Или как?..
Я напишу тебе свои кредо, а ты подвергай их критике. Но тут я уже не уступлю, так как имею жизненный богатый опыт.

Подвергай всё сомнению - (сомневайся).
Всё достойно осмеяния - (высмеивай, смейся).
Больше всего бойся человека.
Критическое отношение к самому себе - (самоирония).
Не употребляй спиртное и другие наркотические вещи - (не кури).
Не переедай, живи без ужинов.
Слушай, помалкивай, делай выводы.
Не впадай в азарт и в раж. Правило У Д Д. Уступи дорогу дураку.
В любой жизненной ситуации не теряй чувства юмора.
Проявляй выдержку, не поддавайся на провокации, избегай скандалов.
Вечный поиск гармонии.

Всего доброго, Виталий Андреевич, пиши, просвещай, комментируй, с уважением, В И М.

Маценко Виталий   09.01.2017 15:11   Заявить о нарушении

Доброго вечора, дроуже Віталію! Коротко відповім, тому що зникають з екрану твої постулати, з якими ти запрошуєш мене подискутувати. Але спочатку відповіді. Дружину я ставив тому, що так потрібно - має бути коректор, а вона у мене кандидат філологічних наук. Але в основному я сам редагував, бо їй мої твори читати нудно. З Олегом я погоджуюсь, тому що те саме відповідав Клименко Н. Не тому, що їх не поважаю, ми всі за 40 років виросли духовно й інтелектуально, тому можна було б зустрітись. Але ж ми не цікавились один одним всі ці 40 років. Крім Г. Цибенко, з якою я спілкувався певним чином, бо вона в групі представляла Україну. Як і я, на відміну від деяких, навіть більшості. Слова подяки я зрозумів від неї на мою адресу. Ти молодець тому, що поет и "цим інтересен", на відміну від нудних філософів. Звичайно, що тобі важко щось судити про мої монографії. Але ж почитати потрібно не для того, щоб з чимось не погодитись. Прості, треба знати думки інших. Є філософія персоналізму і в ній ціла акти, які творять персоналістичну цивілізацію. Не для суперечок, а дл взаємопорозуміння, для злагоди. Злагода однодумців формує, як писав Маркс, "продуктивну силу асоційованої співпраці". Це в нього, очевидно, від Епікура, адже він дисертацію після університету писав, порівнюючи натурфілософію Епікура і Демокріта. Я вже про це тобі писав. Тому я з твоїми тезами-постулатами не буду сперечатись. Я їх визнаю, хоча є порада. Ти пишеш, що будеш змагатись за них, маючи великий досвід життя згідно до них. Але як сумістити "Піддавай все сумніву" (переді мною зараз немає твого оригіналу, пишучи рецензію, зміст попереднього зникає), але як же щодо твоїх власних сумнівів у своїх тезах. Адже має бути самокритика, а не критика інших. Я посилаюсь завжди на думки видатних мислителів, бо так розвивається глибина власного мислення (Гайдеггер). Дякувати треба кожному, хто публічно виставляє свої думки і тим спонукає інших до роздумів, а не до критики. Тому це твої постулати, я їх сприймаю, вони додають мені додаткових імпульсів для корекції своїх настанов. Без цього буде, як співав Висоцький, не пошук істини, а"кроме мордобития никаких чудес". У персоналізмі тє такі акти: а) "вийти з себе", щоб стати на точку зору іншого; б) "мати біль в грудях", щоб зрозуміти іншого; в) "бути щедрим у самовіддачі" і т. п. Головна максима така: ТИ і в ньому МИ випереджаює і наповнює Я. Чому? Тому, що з дитинства ми розвиваємось як виключне Я. Дорослішання супроводжує насичення Я іншими ТИ і, врешті, МИ. Звичайно, не як у совковий період, коли "сегодня не личное главное, а сводки рабочего дня" та "жила би страна родная и нету других забот" і т.д. і т.п і НКВД. Рідко вдаєть народженому з дитинства подорослішати і відійти від суб'єктивності та суб'єктивізму, врешті, від соліпсизму. Якось в іншому листі я все-таки якийсь аналіз дам в тому вигляді, як мені підказує об'єктивний дух історії пізнання, який слугує для мене способом подолання власної суб'єктивності та суб'єктивізму й волюнтаризму. Нехай щастить! Віталій. Завтра на роботу, хоча сенсу в ній мало.

Виталий Жадько   09.01.2017 23:35   Заявить о нарушении

Додаю наступного вечора. Перше. Забув перечитати, тому є помилки від того, що натискаєш відразу дві сусідні букви. Прошу пробачення у можливого критично налаштованого читача. Тому моє правило - покайся за свої не зовсім добрі вчинки та дії. За поспіх, зокрема. Друге. Критичне зауваження щодо будь яких максим-настанов. Вони звучать досить імперативно, категорично. Між тим право вище закону - людина має право помилитись. У Поппера це називається фаллібілізм (не знаю, українською чи є подвоєння Л, тому каюсь наперед). Так, навряд чи можна "ВСЕ висміювати". Як і Всіх тим паче. Але це зауваження, а не критика. Думаю, що ти з цим погодишся. Надобраніч. Віталій.

Виталий Жадько   10.01.2017 22:25   Заявить о нарушении

Приветствую, Виталий! Закружила суета, некогда ответить. Отчество жены, видимо, Ивановна. Ты не написал?.. Не обращай внимания на мои постулаты. Это принципы, но не догма. Я больше придерживаюсь афоризма - "Идите с теми, кто ищет истину, и бегите от тех, кто её уже нашёл". Моё миропонимание отражается в стихах. Ошибаюсь, либо нет, для меня не так важно. Главнее - как я чувствую и мыслю. Я не хочу никому понравиться, или прославиться. Как у Булата Окуджавы, слегка перефразирую - каждый пишет, как он дышит, не пытаясь угодить. Так природа захотела, почему? Не наше дело..Отчего, не нам судить... Вот сегодня написалось такое; тебе не понравится, а мне нравится. Пишу с черновика, может доработаю:

Явилась смерть ко мне незвАнно,
По тёмным комнаткам прошлась,
Присела, вдруг, на край дивана...
А я лежал, не шевелясь.

Потом, меня не замечая,
Ушла, шажкАми семеня...
Я понял - смерть была чужая,
Она не тронула меня.

И страх прошёл, а было стрёмно,
Теперь покой со всех сторон...
Моей душе легко и томно,
Как после чьих-то похорОн.

Чужая смерть напоминает,
Нельзя никак её забыть...
А случай подлый время знает...
И должен вОвремя прибыть.

"Не выйти мне за рамки стиля" (цитирую себя). А тебе не выйти за рамки своего стиля. Так что будем читать и воспринимать всё как есть. Как то так.
Поэта Евтушенко не очень уважаю как человека, раскрашенный Нарциссо. Читает стихи, правда, классно. У Маяковского мне больше нравятся не те строчки, что ты цитировал, а те, где сказано, как надо писать - "Чтоб словам было тесно,а мыслям просторно". (ПРОВЕРИЛ В ВИКИПЕДИИ, ВРОДЕ, НЕ МАЯКОВСКИЙ). Маяковского, только раннего, любил Владимир Пустовойтов. У меня было много бесед с ним о поэзии, и с Борей Мельниковым, который в Австралии, и судьба которого неизвестна (для нас). Ладно, буду закругляться. Обложили меня, Книжник требует, чтобы я читал книги, которые ему понравились, Клименко - тоже, свои предложения. Мне хочется читать твои монографии, но где взять время... И когда мне писать?..
Вот я и пишу, обычно, между первым и вторым часом ночи... И такие вот стихи получаются. Пока, досвидания. С уважением, В И М.

Маценко Виталий   11.01.2017 00:36   Заявить о нарушении