На похоронах друга ми зустрілись.
- Давно не бачились! Куди це ти пропав?
Чом не подзвониш, чому не заїдеш? –
питань багато друг мені задав…
Все пам‘ятаю, як я „загубився“,
чом кілька років телефон мовчав,
як ніби риба об крижину бився,
та втримався. Нічого не сказав…
- Переїжджаю скоро я до моря,
у літню резиденцію свою.
Ти заїжджай обов‘язково, поговорим,
у мене гарно там, немов в раю!
- Ти подзвони мені! Ти чуєш, неодмінно!
Дружина не дає мені спокою,
цікавиться, питає незупинно –
Куди подівся, справи як і що з тобою?!
Я відповів, бо знаю його вдачу:
Готовий будеш стрітись – подзвони.
Приїду, поговоримо, побачим,
весна надворі лише, що не гомони.
Весна скінчилась, літо пролетіло,
я час не гаяв – жив, читав, творив.
Сьогодні осінь вже теплом мене зігріла
та сердобольний друг не подзвонив…
02.09.2016
Друг?
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116090201970
Свидетельство о публикации №116090201970
Рецензии